УФ-друк на табличках
Табличка – це самостійна пласка пластина: лицьова площина віддана під зображення, а край, отвори й зворот вирішують, скільки цієї площини лишається робочим.
Як улаштований цей виріб
Табличку роблять заради зображення – цим вона відрізняється від деталі, на якій друк лише додаток до чужої геометрії. Тут пластина, її край і спосіб кріплення підганяють під напис, а не навпаки. Лицьовий бік – суцільна робоча площина, зворот працює на кріплення, і між ними лишається лише товщина листа.
Площина дає те, чого не дає круглий предмет: шар лягає однаково від краю до краю за один прохід. Через це на табличці виходить те, що на боці пляшки чи ручки неможливе – кілька рядків, дрібний шрифт, стрілки, піктограми, суцільне кольорове поле під усе зображення. Шар відчувається як легкий рельєф, тому напис читається навіть на дотик.
Табличку дивляться з відстані й під кутом, і тут вирішує не макет, а поверхня основи. Матова розсіює світло, і напис однаково читається з будь-якої точки. Полірована й дзеркально шліфована відбиває, тому під певним кутом дрібний текст тоне у відблиску, а рельєф шару дає власну тінь. Це властивість пари "основа плюс шар", а не якість друку.
Жорсткість основи не менш важлива. Товста пластина стабільна, тонкий лист грає під натиском, і в місці вигину твердий шар працює на розтяг. Плюс поле по периметру: край і кути – саме те, за що табличку беруть руками, коли ставлять на місце й коли протирають.
З чого складається
Вузли, від яких залежить, як виріб виглядатиме й скільки прослужить
Варіанти того самого виробу
Матеріали
Що найчастіше йде не так
Помилки, які видно вже на готовому виробі – краще врахувати в макеті
Як проходить замовлення
Часті запитання
Чому шар чорнила сам по собі не перекриває основу?
Бо він тонкий і не повністю непрозорий: тон пластини завжди бере участь у кольорі зверху. На світлій матовій основі це майже непомітно, на шліфованому металі чи кольоровому акрилі – помітно дуже. Непрозорість дає окремий білий рівень, надрукований під кольорами. Це властивість шару, а не властивість металу.
Навіщо від краю пластини лишають поле?
З двох причин. Геометрична: на зрізі й на фасці поверхня завертається, шар там сідає під кутом і край зображення виглядає зім'ятим. Механічна: пластину беруть саме за краї й кути, тому периметр треться найбільше. Поле по колу вирішує обидві задачі одразу.
Чому отвори роблять до нанесення зображення, а не після?
Свердління по готовому шару відколює його по контуру отвору, і навколо лишається обірваний край, з якого починається відшарування. Плюс тримач сідає на пластину з натиском: усе, що потрапить під нього, і зникне з очей, і додатково потреться. Тому отвори з'являються першими, а зображення розкладають уже під них.
Матова й полірована пластина по-різному тримають напис?
Тримають однаково – різниця в читанні. Матова поверхня розсіює світло, тому напис видно з будь-якої точки. Полірована відбиває, і під певним кутом весь дрібний текст тоне у відблиску. Додає ще й рельєф шару: під косим світлом він дає власну тінь, яка на дзеркальній поверхні помітніша, ніж на матовій.
Чому тонка пластина небезпечніша для шару, ніж товста?
Тверде чорнило не тягнеться. Товста основа не змінює форми, і шар просто лежить на ній. Тонкий лист прогинається від натиску рукою чи від власної ваги на широкому прольоті, і в місці вигину шар розтягується. Спочатку це волоскові тріщини впоперек лінії прогину, далі вони переходять у лущення.
Інші вироби: ультрафіолетовий друк
Пластина рівна по всій площі, тому шар лягає однаково від краю до краю – а читається він по-різному: на матовій основі напис видно й збоку, на полірованій лише поза відблиском.