УФ-друк на металі та пластику
Тут виріб – не носій зображення, а деталь зі своєю роботою: корпус, панель, накладка. Шар доводиться вписувати в готовий рельєф і в те, чим ця деталь уже вкрита.
Як улаштований цей виріб
Деталь існує заради власної функції, а зображення додається до геометрії, яку ніхто не проєктував під друк. Борти, ребра жорсткості, кнопки, вирізи й загнуті краї вже стоять на місці, і робочою стає та ділянка, яка лишилася між ними. Це головна відмінність від пласкої пластини: там розмір поля задає задум, тут – чужа конструкція.
Поверхня деталі нічого не вбирає, тому шар тримається зчепленням із тим, що зверху: анодуванням, порошковою фарбою, лаком або самим пластиком. Міцність друку – це міцність цього покриття, а не металу під ним. Сюди ж додається стан поверхні після виготовлення: на деталі часто лишається мастило, дрібна стружка чи антистатик, і шар тоді лягає на них, а не на саму деталь.
З пластиками окрема історія. Тверді ABS, полікарбонат і ПВХ мають достатньо чіпку поверхню, а слизькі поліпропілен і поліетилен тримають шар погано, і зовні їх не відрізнити ані на вигляд, ані на дотик. Тому на такій деталі спершу роблять пробний відбиток і перевіряють, чи тримається шар саме на ній.
І останнє: деталь працює. Тонкий лист або накладка, що грає на згин, з часом дає волоскові тріщини в твердому шарі. Зона, по якій ковзає кришка, направляюча чи інструмент, зішкрябує шар швидше за будь-яку іншу. Тому місце під зображення обирають не за тим, де воно красиво виглядає, а за тим, що з цією ділянкою відбувається в роботі.
З чого складається
Вузли, від яких залежить, як виріб виглядатиме й скільки прослужить
Варіанти того самого виробу
Матеріали
Що найчастіше йде не так
Помилки, які видно вже на готовому виробі – краще врахувати в макеті
Як проходить замовлення
Часті запитання
Чи можна наносити зображення на вже зібраний корпус?
Так, якщо на ньому лишилася рівна ділянка, до якої є доступ. Нагріву й тиску немає, тож електроніка, клеєні шви й ущільнювачі всередині нічого не отримують – розбирати виріб не потрібно. Обмеження тут суто геометричне: виступні кнопки, борти й глибокі вирізи звужують доступну площину.
Чому анодована поверхня поводиться інакше за поліровану?
Анодування – це щільний власний шар на алюмінії з мікрошорсткою структурою, за яку чорнило добре тримається, і воно ж дає рівний непрозорий тон під зображенням. Полірований метал гладкий і дзеркальний: зчеплення на ньому слабше, а сам він просвічує крізь тонкий шар, тому під кольори доводиться класти білий рівень.
Навіщо деталь знежирювати, якщо вона на вигляд чиста?
Після механічної обробки на поверхні лишається жирна плівка, яку не видно й майже не відчутно пальцем. Шар лягає на неї – і далі тримається не за деталь, а за цю плівку. Відходить він потім разом із нею, цілим клаптем, а не поступово. Тому чиста поверхня – це умова зчеплення, а не косметика.
Що відбувається з шаром на деталі, яка гнеться в роботі?
Полімеризоване чорнило тверде й не тягнеться за основою. Поки деталь нерухома, це перевага. Щойно вона починає прогинатися, шар на лінії згину працює на розтяг: спершу з'являються волоскові тріщини впоперек цієї лінії, спочатку помітні лише під кутом до світла, далі вони переходять у лущення краями.
Наскільки рівною має бути деталь?
Ідеально – площина, але плавна кривизна теж прийнятна, якщо перепад по всій зоні невеликий. Проблему створює не кривизна, а різкі виступи: ребро, борт чи кнопка не дають пройти над поверхнею на потрібній відстані, і зображення в цьому місці обривається.
Інші вироби: ультрафіолетовий друк
На деталі шар живе рівно стільки, скільки живе покриття під ним: на анодуванні й порошковій фарбі він тримається впевнено, на слизькому пластику – лише після пробного відбитка.