Купол зшитий із клинів – витягнутих сегментів, які сходяться до вершини. Кожен пришитий до сусіднього, а по краях полотно кріпиться до кінців спиць. Усередині – стрижень і бігунок, зверху часто вентиляційний клапан із другим шаром тканини. Розібрати цю конструкцію під нанесення не вийде, тому працюють із готовим виробом.

Через це робочою одиницею стає клин, а не сторона купола. Під плиту виводять по одному сегменту, розправляючи його окремо від решти полотна; каркас при цьому лишається поза зоною тиску. Сам сегмент – трапеція: вузька вгорі, ширша внизу, і макет вписують саме в цю форму.

Головний технічний чинник поверхні – просочення. Купол майже завжди має водовідштовхувальний шар, і клейовий шар працює вже з ним, а не з чистим волокном. Саме тому дві схожі на вигляд парасолі можуть повестися по-різному, і поєднання перевіряють пробою.

Купол ще й складається – по тих самих швах, по яких зшитий. Полотно згортається до стрижня, і кожен сегмент при цьому згинається вздовж. Жорстка нанесена ділянка за цим рухом не йде, тому має значення не лише де вона стоїть, а й наскільки велику частину сегмента займає.