Термотрансфер на кепках
Кепка – не пласка тканина, а зшитий ковпак із жорсткою прокладкою спереду: робоче поле тут задає конструкція, а не бажаний розмір знака.
Як улаштований цей виріб
Кепку тримає форма, а не тканина. Передню частину проклеюють жорсткою прокладкою, щоб вона стояла вертикально; знизу до неї пришитий козирок із власним твердим вкладишем; усередині по нижньому краю йде потова стрічка, а ззаду – регулятор, застібка або еластична вставка. Це конструкція, а не шматок полотна.
Фронт вигнутий одразу у двох напрямках, тому виріб садять на вузьку оснастку, яка виводить під плиту лише робочу панель. Оснастка розправляє кривизну рівно настільки, наскільки її взагалі можна розправити; щойно кепку знімають, панель повертається до своєї форми – і разом із нею повертається все, що на ній стоїть.
На проклеєній панелі плівка лягає добре саме через устрій: тверда підкладка зсередини не дає полотну провалюватися, тож опора під клейовим шаром однакова від центру до краю. На моделях без такої прокладки – м'яких кепках, панамах, бакетах – опору дає лише сама тканина, і поведінка стає менш передбачуваною.
Моделі відрізняються не тканиною, а вузлами. У частини кепок фронт зшитий із двох половин, і посередині проходить шов; в інших передня панель суцільна. Задня частина буває тканинною або сітчастою, застібка – планкою з отворами, липучкою чи еластичною вставкою. Кожен із цих вузлів або звужує робоче поле, або міняє те, як виріб сідає на оснастку.
З чого складається
Вузли, від яких залежить, як виріб виглядатиме й скільки прослужить
Варіанти того самого виробу
Матеріали
Що найчастіше йде не так
Помилки, які видно вже на готовому виробі – краще врахувати в макеті
Як проходить замовлення
Часті запитання
Чим проклеєний фронт відрізняється зсередини від м'якого?
Наявністю окремого твердого шару усередині фронтальної панелі. Він тримає панель вертикально і водночас працює як опора: полотно під тиском нікуди не провалюється, і клейовий шар отримує однакову основу по всій ділянці. У м'якої моделі такого шару немає, тож опору дає лише тканина, і вона прогинається нерівномірно.
Чому кепку не вдається розправити в площину?
Бо це замкнений ковпак із клинів, зшитих під кутом один до одного. Він вигнутий і по колу голови, і по висоті – вирівняти таку поверхню можна лише частково й лише в межах вузької ділянки. Тому під плиту виводять одну панель, а не виріб, і форму, яку розправили, кепка забирає назад одразу після зняття.
Чому нижня частина фронту – найтовща?
Там сходяться три речі: шов пришиття козирка, тверда вставка самого козирка й нижній край внутрішньої прокладки. На такому перепаді плита спирається на найвищу точку, а сусідня ділянка отримує менший тиск, тому композицію тримають вище за всю цю смугу.
Що змінюють потова стрічка й задня застібка?
Обидва вузли керують посадкою на оснастку. Стрічка додає товщини по нижньому колу, тому ковпак сідає з упором саме там. Планка чи липучка розкриваються, і виріб натягується вільно; еластична вставка тримає коло замкненим, тож панель виходить під плиту з меншим запасом і робоче поле звужується.
Чому на бічній панелі поля ще менше, ніж на фронті?
Бічний клин вужчий за фронтальний, обмежений двома швами й вигнутий сильніше – він іде на конус до маківки. До того ж саме там найчастіше стоять вентиляційні отвори, під якими немає суцільної основи. Тому збоку працює тільки компактний елемент, і не на кожній моделі.
Фронт кепки тримає не тканина, а внутрішня проклейка: доки вона рівна, плівка отримує однакову опору від центру до краю, а на м'якому ковпаку та сама панель поводиться інакше.